фото з football.ua
Норвежець підтверджує, що він не просто людина.
Супер-бомбардира Манчестер Сіті Ерлінга Голанда часто критикують за те, що він більшість ігрового часу залишається у тіні. У норвежця знайшлась на це відповідь. Також нападник "містян" розповів наскільки він різноманітна спортивна особистість. Про це йдеться у інтерв'ю для The Telegraph.
"Люди зазвичай критикують мене за те, що я не торкаюся м'яча під час матчів. Я можу опуститися нижче і отримати м'яча кілька разів, але зазвичай я стирчу там, попереду, бігаю по колу, наче рухаюся у своєму власному світі... Це важко пояснити. Я виходжу зі свого тіла і стаю зомбі, начебто відключаюся. Дивлюсь на всі боки, шукаю свій шанс. І коли шанс з'являється, я маю бути готовий, розумієте?
Ні, я досі включений, але одночасно я блукаю там та сканую все. Я все чекаю шансу і думаю: "Якщо м'яч потрапить туди, може статися те, а якщо м'яч потрапить туди, може статися це". Таке відчуття.
Коли команда будує атаку через оборону, я знаю, що мені не потрібно втручатися. Я чекаю відповідного моменту.
Я грав у гольф, коли був молодший. Гандбол, футбол, гольф. А ще легка атлетика з моєю мамою.
Я в усе добре граю. Ми зі старшим братом багато займалися різними видами спорту і швидко досягали успіху. Ми довготелесі, у нас спортивна статура.
Мені подобається гольф, але мій батько не тисне на мене і не змушує щось робити без мого бажання", — сказав Ерлінг Голанд.