Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Якось так вийшло з плином поточного сезону, що в передостанньому турі української Прем’єр-ліги ми могли взагалі залишитись без будь-якої інтриги, і тоді заключний ігровий раунд проводили б у форматі звичайнісінького туру й жодних тобі матчів у один часовий слот, напруги й усього того, що й має супроводжувати цей фінальний рубіж. Але команди постарались зробити все від себе залежне, щоб наступні вихідні все ж таки були, як мінімум, пам’ятними, а бажано — незабутніми.
Кудрівка — гедлайнер уїкенду Хочете вірте, хочете ні, але жодного передчуття того, що сталось у понеділковій частині протистоянь не було й близько. Ситуація перед матчами за участі претендентів на другу сходинку була максимально прозорою, бо з одного боку черкаський ЛНЗ мав на виїзді протистояти Кудрівці, яка перебувала й досі перебуває на межі від остаточного закріплення в зоні перехідних матчів, а житомирське Полісся грало гостьовий матч проти луганської Зорі, для якої цей сезон уже позбавлений будь-яких викликів у турнірній таблиці.
Але як у підсумку розгортались події в цих двох паралельних матчах могла побачити вся країна. ЛНЗ провело якісний перший тайм у звичному стилі роботи від м’яча, мало, щонайменше, три гольові моменти, але власне голів у підсумку так і не забило, а натомість утратило Твердохліба з травмою коліна. Полісся тим часом навпаки в Києві провело доволі кволу першу половину зустрічі й Зоря була значно ближчою до того, щоб відкрити рахунок, аніж команда Руслана Ротаня.
Відповідно, це також мало грати на користь "бузкових", у яких і без того було два залікових бали переваги, тож почувати вони мали себе дуже впевнено. Але ніби щось у всесвіті перевернулось догори дриґом у момент початку другого тайму, і навпаки команда Віталія Пономарьова провела дуже кволий другий тайм, а "вовки", нехай і залишались небезгрішними в захисті, але в атаці створили низку класних моментів, наприклад, для Гайдучика.
І що ми маємо в підсумку після завершення цих протистоянь? Кудрівка, яку цілком закономірно, із огляду на суперників у заключних двох турах, списали з рахунків та подумки вже готувались побачити в перехідних матчах проти четвертої команди Першої ліги, але колектив Олександра Протченка просто взяв і покарав ЛНЗ у доволі знайомому для бузкових стилі однієї вертикальної передачі в потрібний момент із завершальним ударом Світюхи, яким залишалось лише милуватись.
А що Полісся? Шкода, що неможливо було побачити емоції гравців одразу після того, як вони побачили підсумковий рахунок гри в Рівному. Із іншого боку, як ми відзначали ще поперерві матчу Зорі проти Руху, Віктору Скрипнику вдалось намацати "мужиків" серед своїх підопічних.
Динамо в цьому сезоні ще може стати другим Насправді в це важко було повірити ще пару тижнів тому, але з тим, як необачно себе поводять ЛНЗ та Полісся в контексті здобуття залікових балів, команда Ігоря Костюка дійсно суто символічно може перетворити невдалий виступ у чемпіонаті з підсумковим четвертим місцем на цілком адекватний ситуації — бути позаду такого Шахтаря, нехай і з умовним відставанням у 18 очок, не є чимось надзвичайним у цьому сезоні.
І для цього в "біло-синіх" дійсно буде можливість, яка полягає в збігу низки обставин. По-перше, Динамо має в останньому турі виграти Кудрівки й тим самим закрити команду Протченка в зоні перехідних матчів, чому та, вочевидь, планує чинити шалений опір, а кияни саме будуть на емоціях після фіналу Кубка України посеред тижня. По-друге, потрібні позитивні сигнали з інших двох паралельних матчів.
Полісся має зіграти внічию проти Руху, який, імовірно, проводитиме взагалі свій останній матч у історії, на власному полі — і цей момент принциповий, а ЛНЗ відповідно має програти Оболоні, яка перебуває в зоні досяжності тієї ж таки Кудрівки.
Виключно такий збіг обставин призведе до того, що у трьох команд буде рівна кількість залікових балів, тож доведеться поміж ними влаштовувати віртуальний мінітурнір статистики, і спочатку порахують кількість очок у їхніх очних матчах, яких у Динамо та ЛНЗ буде по сім, а в Полісся — лише три.
А потім почнуть рахувати різницю голів, і от саме тут випливає фактор наявності житомирян у цій пульці, який дає Динамо комфортні 6:3, тоді як у черкасців буде 4:3, а "вовки" пасуть задніх із 5:9. Саме так кияни можуть стати другими. А можуть залишитись четвертими, якщо схиблять, або ж опинитись третіми, якщо Полісся не обіграє Рух, а "біло-сині" переможуть. Тож буде цікаво.
Але нас узагалі-то в рамках цього огляду мав цікавити матч команди Костюка проти СК Полтава на власному полі. Але про нього говорити багато немає жодної потреби, бо колектив Павла Матвійченка привіз собі безглуздий пенальті на перших хвилинах, і хоча потім ми побачили цілком жваву та симпатичну Полтаву в пресингу, але зрештою кияни просто перетерпіли цей період інтенсивності в грі суперників, після чого їх добили другим голом. І хоча три очки зайвими точно не були, але якихось особливих моментів, окрім чергового м’яча Андрія Ярмоленка на шляху до рекорду й нарешті гола Герреро не з офсайду, у цій грі не було.
Олександрія виграла, мабуть, найважливіший матч основної частини сезону Чим ближче ми підходимо до завершення кампанії УПЛ, тим більше розмов про те, що ось-ось, і львівський Рух припинить виступи основної команди на високому рівні. І якщо це станеться до початку перехідних матчів, то, відповідно, передостання команда чемпіонату із зони вильоту буде боротись за збереження місця в "еліті" проти представника третього рядка Першої ліги.
До початку туру Олександрію й СК Полтава розділяв усього один заліковий бал, але поки команда Матвійченка готувалась до протистояння проти Динамо, "поліграфи", напевно, навіть і не дивились у бік підсумкового результату тієї гри, бо лише від них залежало те, чи залишитись "малиново-жовтий" колектив без будь-яких сподівань на подальшу боротьбу. І цілком символічно, що саме в грі проти Руху Олександрія й мала розставити всі крапки над "ї".
Що, власне, команда Шарана й зробила на Арені Львів. У складі "жовто-чорних" цього разу взагалі 15-річні діти виходили, тож Федику було відверто не позаздриш. Хоча тренер львів’ян і зізнається, що фанатіє від можливості працювати з молодими виконавцями, але коли вдається хоча б якісь очки збирати, то, напевно, це робити значно більш приємно.
Але це було не про цей конкретний матч, тут більш зрілі у фізичному плані гравці Олександрії просто переїжджали юних суперників, і після 0:3 на табло вже станом на початок другого тайму все й усім було зрозуміло. Рух готується до кінцевої зупинки. Сумна, якщо чесно, історія.
Колоски не для пива Ще одне цікаве протистояння, результат на перебіг подій у якому виявився відмінним від очікувань. Ковалівський Колос наприкінці сезону вирішив почати масштабну реконструкцію газону на домашній арені, і оскільки результатом команда Руслана Костишина вже не надто обтяжена, то спокійно погодилась зіграти номінально домашній матч у столиці на полі свого суперника, київської Оболоні. А "пивовари" від того й натішитись не могли, бо насправді, уже заднім числом, три очки за підсумками саме цієї дуелі можуть їх урятувати від зони перехідних матчів.
Бо ніхто, напевно, не очікував побачити настільки вправний та акцентований на здобутті результату футбол у виконанні команди Олександра Антоненка. У притаманному їй стилі Оболонь скористалась появою у воротах колективу Костишина Дмитра Мацапури вперше за понад рік, і "холодний" голкіпер у двох епізодах першого тайму припустився, за великим рахунком, ідентичних помилок, коли відбивав м'яч перед собою, а суперники були першими на добиванні.
А потім стала даватись узнаки та сама відсутність потреби в Колоса здобувати результат за будь-яку ціну, тож до гри "колоски" так і не повернулись", а от Оболонь відірвалась від Кудрівки, як тоді здавалось, на шість очок. Проте "яструби" створили сенсацію, і якби не ця перемога "пивоварів", то в них могли б бути дуже серйозні проблеми в турнірній таблиці. От і маємо ще одну нічогеньку інтригу в останньому турі, коли аутсайдери в битві за життя будуть зобов'язані кривдити команди з верхньої частини таблиці.
Епіцентру сподобалось кусати команди з верхньої частини таблиці Посеред тижня колектив Сергія Нагорняка кинув виклик Поліссю й вийшов сенсаційним переможцем за підсумком гри на стадіоні Лівий Берег (3:2). А цього разу треба було їхати власне до лігва "вовків", але вже на зустріч із харківським Металістом 1925, який мав до цього всі шанси дуже сильно зіпсувати настрій київському Динамо примусовим переміщенням на п’яту сходинку, але в підсумку обпікся на Зорі (1:1).
І контексті 29 туру "жовто-сині" також обпіклись, хоча з точки зору атакувального наповнення гри матч їм удавався значно краще, аніж за кілька днів до цього. Реалізація, щоправда, знову підвела, але цим навряд чи можна здивувати Младена Бартуловича, який уже надивився на втрати очок за ходом цього сезону з боку його команди досхочу. Але не відзначати бажання Епіцентру грати відкрито із суперниками, які значно перевершують його за можливостями, не може не підкупати. Такі команди нам і потрібні в УПЛ. Ще й кажуть, що нарешті гратимуть у Кам’янці-Подільському в наступному сезоні.
"Дербі" не святого Патріка та Західноукраїнське Що поробиш, якщо там, де важко знайти інтригу в передостанніх турах нашого чемпіонату, треба трохи роздмухувати її на рівному місці. Утім, очікування від матчу Кривбасу та Шахтаря в Кривому Розі саме в плані результативного футболу й без того були на високому рівні. Добре, що передчуття не підвело, погано, що знову багатостраждальне місто та футбол у ньому ледь не стали заручниками нескінченних повітряних тривог.
І Шахтар при цьому навіть утратив через травми на рівному місці Грама та Егіналду, тож на повну відчув, що буває, коли футболістів постійно смикають поміж роздягальнями та футбольним полем. Проте навіть коли довелось вигадувати щось за ходом протистояння, саме гравці, які виходили на заміну, і створили різницю на користь команди Арда Турана. Проспер Обах завершив цю гру з дублем на власному рахунку, а його другий м’яч фактично приніс перемогу "гірникам", а ще один гол, та ще й який(! ), записав на свій рахунок Лассіна Траоре, із яким тепер узагалі незрозуміло, як Шахтар може не підписати нову угоду.
Але відзначимо й виступ Кривбасу. Так, знову купа помилок у обороні, але поки ентузіазм палає в очах Мендози, не хочеться розмірковувати, що ця команда ван Леувена далека від статусу безгрішної. Принаймні в атаці вона створює шалені проблеми суперникам, і Шахтар на собі це відчув, кілька разів потрапляючи під пресинг, і ледь не впустивши перемогу на останніх хвилинах, маючи перевагу в два м’ячі.
І наостанок зазирнемо до протистояння майже біля екватору турнірної таблиці, але при цьому прірва за кількістю очок поміж львівськими Карпатами та рівненським Вересом була достатньою для того, щоб команда Франсіско Фернандеса не надто піклувалась про результат. Однак "леви" грали вдома, і якщо перед рідною публікою вони це робитимуть недобросовісно, то гриву будуть їм гладити явно проти шерсті.
Проте й пробити воротаря "червоно-чорних" Кожухаря було ще тим завданням із зірочкою, і вдалось це господарям зробити фактично лише тоді, коли гравці Вереса вже відверто губили суперників під час стандартів.
Тут про себе й дали знати фірмові подачі Мірошніченка, а також уміння Бабогла шукати як не голку серед стогу сіна, так вільний простір у скупченні опонентів. Перемога на досвіді, а команда Олега Шандрука тим часом знову якось безбарвно фінішує в сезоні. І, як не дивно, її тепер також може наздогнати за очками Кудрівка в останньому турі.
Гол туру Теді Цара (Олександрія) Лассіна Траоре (Шахтар) Денис Світюха (Кудрівка) Найкращий гравець туру — Проспер Обах (Шахтар).
Найкращий тренер туру — Олександр Протченко (Кудрівка).