Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Футболом української Прем’єр-ліги посеред тижня нас нещадно бомбардують організатори національної першості й, на жаль, продовжує так само нещадно бомбардувати схиблена країна-терорист, наслідки чого цього разу торкнулись і розкладу матчів туру. Але футбол триває й певні питання за цей раунд змагань ми таки зуміли закрити. А коли дочитаєте цей огляд до кінця, допоможіть закрити якийсь, на ваш розсуд, перевірений збір — так і можливостей утручатись у наше життя в агресора поменшає.
28 тур. 12.05.2026 13:00 Олександрія 1:2 Зоря 15:30 Епіцентр 3:2 Полісся 18:00 Верес 1:3 Кривбас 18:00 Металіст 1925 2:2 Карпати Львів 28 тур. 13.05.2026 15:30 Динамо Київ 2:1 Колос 15:30 ЛНЗ 2:0 СК Полтава 18:45 Шахтар 3:1 Оболонь 28 тур. 14.05.2026 13:00 Кудрівка 2:1 Рух Прагматичне Динамо Київ ледь не втрачає контроль у центральному матчі туру Для команди Ігоря Костюка завершення поточного сезону зводиться до доволі простих метрик умовної успішності. Перемога в Кубку України при цьому взагалі не розглядається в якості питань для обговорення, тоді як у чемпіонаті, можливо, і є бажання опинитись вище за четверту сходинку, але відставання від конкурентів усе ж таки не дозволяє помріяти про місця принаймні на уявному п’єдесталі.
Але так само "біло-сині" до початку цього туру мали ймовірність опинитись і на більш низьких позиціях, якби поступились на власному полі ковалівському Колосу, і тоді б група в складі Кривбасу, Металіста 1925 та тих самих "колосків" стала б для столичного колективу доволі турбуючою. Проте цей матч на стадіоні Динамо ім. В. Лобановського відбувався в той самий день календаря, який, із одного боку, оповитий чорною стрічкою через роковини відходу Метра в засвіти, а з іншого — клуб святкує річницю з моменту свого утворення. 99 років, наприкінці наступного сезону буде вікопомний момент.
Але тим часом Динамо живе сьогоденням, у якому навпроти була команда Руслана Костишина, у якої немає особливих завдань на фінальному етапі сезону, а лише сама спортивна мотивація посісти більш високі сходинки в турнірній таблиці. Утім, чи-то перенервували, чи-то не налаштувались належним чином, але дві кричущі помилки в обороні ще до завершення перших 15 хвилин гри проти фаворита — це вже занадто, щоб потім на щось серйозне претендувати.
Однак і тут треба робити ремарку — це працює тільки тоді, коли той самий фаворит не залишає шансів опонентам своїм контролем над ходом подій на полі. А те, що ми побачили у виконанні команди Костюка за кілька хвилин до перерви та впродовж усього другого тайму, узагалі не відповідає цим критеріям. Колос у підсумку мав такі приголомшливі моменти біля воріт Нещерета, про які навіть Шахтар у нещодавньому класичному мріяти не міг, бо помилялось Динамо аж ніяк не менш серйозно за колектив Костишина. Різниця тільки в тому, що "біло-синіх" за це не покарали суперники. А цілком могли.
Полісся знову з присмаком арбітражу натикається на закриті двері Епіцентру Якщо взяти випадкового вболівальника, який з якихось причин не мав можливості переглянути матч на стадіоні Лівого Берега, і показати йому повтор ключових моментів першого тайму, то у відповідь можна буде почути логічне запитання від нього про те, із яким рахунком мало розгромити своїх суперників житомирське Полісся в цій грі? Бо насправді все до того йшло до перерви, і кам’янець-подільський Епіцентр подекуди рятувався від пропущених м’ячів на самісінькій лінії воріт.
При цьому навіть зовні було помітно, наскільки колектив Руслана Ротаня почуває себе впевнено, а інколи — навіть зверхньо, по відношенню до суперників, що дозволяє собі аж кілька спроб закинути м’яч за комірець воротарю за тайм. Проте початок другої половини гри виявився холодним душем для "вовків". Та й для всі присутніх на матчі, якщо чесно, також.
Бо вже за дев’ять хвилин після повернення команд на полі рахунок був 2:0 на користь номінальних господарів. Спочатку Сіфуентес забив дивовижним ударом здалеку, а потім Полісся провалилось у моменті з фланговим прострілом, за рахунок чого в першому таймі само намагалось піймати суперників. Тож Танчик зробив другий результативний постріл на обидві команди в цій грі й здавалось, що він може стати бронебійним.
Але лише для тих уболівальників, хто не дивився останні матчі за участі команди Нагорняка. Лідерство за рахунком у два м’ячі? Та хто ж, як не Епіцентр, знає, що це взагалі нічого не вартує й тим паче не гарантує позитивного результату в підсумку. І знову "подоляни" наварили, пропустивши двічі вже за десять хвилин після власного другого гола, хто б сумнівався.
Було очевидно, що ситуація дуже дратує команду Ротаня, тому гравці намагались бути першими буквально на кожному м’ячі. Але куди більш важливим, напевно, було тримати голову холодною. От і не виникло б ситуації з пенальті, який привіз у власні ворота Філіппов наприкінці основного часу, за рахунок чого Сіфуентес знову вивів колектив Нагорняка уперед.
А от те, що ми побачили в подальшому, знову повертає нас до теми, яку ми зачепили в огляді попереднього туру. Суддівство в матчах за участі Полісся. Абсолютно немає жодного розуміння, чому арбітр Олександр Афанасьєв, навіть після перегляду VAR, призначив пенальті за влучання м’яча в руку Григоращуку відскоком від паху власне захисника Епіцентра, коли той намагався блокувати удар Філіппова.
Жодне "сучасне" трактування подібних епізодів не привело б бригаду рефері до такого рішення, але нащо Афанасьєву якісь там провідники, якщо є власне бачення, еге ж? І добре, що Сарапій потім не переграв Нікіту Федотова, якого, як сказав сам Нагорняк після матчу, "кинули під танки" з одним матчем за сезон (0:4 від Динамо) до цього. Футбольна доля розібралась краще за представників Феміди. Але тенденція вимальовується дуже погана наприкінці сезону.
ЛНЗ був на сьомому небі від щастя ще до початку власного матчу І хто ж, як не команда Віталія Пономарьова, мала користатись фатальною похибкою Полісся? На наступний день черкаський ЛНЗ виходив на домашній матч проти СК Полтава з чітким розумінням того, що абсолютного аустайдера треба просто безжально закривати на власному полі й залишати за собою місце в Лізі конференцій УЄФА на наступний сезон та, дуже ймовірно, "срібні" медалі.
У підсумку "бузкові" чи не вперше в 2026 році провели зразковий матч у власному стилі, який ми бачили під час приголомшливо успішної для них першої частини сезону. У команди Павла Матвійченка не було й натяку на шанси здобути очки цього разу, та й сама Полтава, здається, уже розуміє, що всі чинники грають проти збереження нею місця в "еліті".
Металіст 1925 демонструє приклад гарного атакувального футболу, але свого не досягає Команда Младена Бартуловича залишилась без єврокубків за підсумками цього сезону, але до початку цього туру зберігала хоча б якісь сподівання фінішувати вище за, наприклад, київське Динамо. І насправді в другому матчі поспіль харківський Металіст 1925 багато що для цього робить, проте в підсумку залишається з порожніми руками.
Проти львівських Карпат у Житомирі суперники не привозили самі собі голи на користь "жовто-синіх", і навпаки вони ставали логічним продовженням того тиску, який пропонували харків’яни в атаці. Але знову відбувся провал у захисті й два пропущені м’ячі на старті другого тайму фактично перекреслили сподівання команди Бартуловича на позитивний підсумок гри. Довелось фактично рятувати хоча б нічию черговим голом Петера Ітодо, проте не більше того.
Що ж до виступу команди Франсіско Фернандеса, то він вийшов доволі суперечливим. Невпевнений перший тайм, але класний початок другого натякають нам на те, що був якийсь початковий план, який зазнав невдачі на етапі реалізації, після чого було втручання тренера з корективами під час перерви, і геть інша команда на полі в подальшому. Проте також знову був якийсь додатковий надмірний нерв, через який Карпати трохи перегоріли в заключній частині гри й, можливо, саме тому Мірошніченко схибив у епізоді, яким треба було виривати перемогу.
Олександрія капітулювала навіть після повернення Шарана Явно не такого підсумку сезону очікувало керівництво "поліграфів", коли запрошувало легендарного для клубу тренера знову очолити колектив. Але ще до початку матчу проти луганської Зорі було розуміння того, що Олександрії буде дуже важко, якщо взагалі можливо, зупинити серію невдалих поєдинків. І більшу частину першого тайму здавалось, що ці передбачення є безпомилковими.
Проте потім був момент Цари та влучання в поперечину від Кампуша незадовгого до перерви, тож з’явилось відчуття імпульсу, який міг підштовхнути господарів до здобуття потрібного результату. Але потім був другий тайм, на який Віктор Скрипник випустив досвідченого Будківського, і той максимально використав наданий йому ігровий час.
Гравців подібного рівня в складі "поліграфів" немає, тож навіть гол одразу після другого пропущеного не мав шансів повернути Олександрію назад у цю гру. А потім були банальні нерви від зневіри у власні сили, тож Володимир Шаран може розповісти Скорку та Кампушу про свій досвід перегляду гри з трибун.
Аутсайдери видали яскраве завершення туру Як з’ясувалось, найбільш масована дронова атаку на нашу країну за часи повномасштабного вторгнення мала найбільший вплив на матч у середу в Рівному, де Кудрівка мала приймати львівський Рух, але вже з першої тривоги було зрозуміло, що у футбол у цьому регіоні грати того дня не будуть. Довелось переносити на ранній слот тепер уже четверга, і хоча б тут нічого не завадило командам із зони перехідних матчів помірятись силами.
Проте, якщо вже бути до кінця відвертими, набагато більшого хотілось очікувати від цього протистояння в плані інтриги. Бо види на переможця ми мали вже за підсумком стартових 13 хвилин, коли кількість помилок від оборони "жовто-чорних" просто зашкалювала й призвела в підсумку до дублю Сторчоуса, у якого тепер 10 забитих м’ячів у дебютному сезоні УПЛ. От вам і гравець претендентів на виліт та так само абсолютних дебютантів "еліти".
А ще хотілося б відзначити, із яким прагматизмом команда Олександра Протченка вбила цю гру в другому таймі. Узагалі жодних шансів для цього молодецького Руху, який просто не знав, як вибратись із боротьби, яку нав’язували опоненти. Лише за рахунок досвіду та індивідуальної майстерності Романа вдалось хоча б розмочити рахунок, але про появу інтриги взагалі при цьому не йшлось.
Шахтар не зупиняється навіть у "золотому" вбранні, а Кривбас продовжує штампувати голи Декорації на Арені Львів, судячи з усього, збирали набагато довше перед святкуванням чемпіонства донецького Шахтаря, аніж потім розбирали, і так само можна сказати й про настрій команди Арда Турана. Як мінімум, помітно, що просто відбивати номер "гірники" наприкінці цього сезону не планують, і навіть коли тренер виконав глибоку ротацію, футболісти все одно намагаються себе якось виявляти з кращих боків.
Для київської Оболоні, звичайно, така налаштованість Шахтаря була поганою новиною під час очного протистояння, але й сама команда Олександра Антоненка швидко зрозуміла, що краще поберегти сили на той самий матч проти Колоса, де шансів здобути очки може бути значно більше. А там і в таблиці на офіційному сайті УПЛ уже перемогу над Олександрією нарешті написали, тож кожен наступний здобутий заліковий бал "пивоварами" гарантує їм уникнення зони перехідних матчів, куди й без того буде складно провалитись, напевно, судячи із суперників Кудрівки.
Коли криворізький Кривбас перетнув ту саму математично прораховану межу в 32 залікових бали, яких достатньо для уникнення негараздів наприкінці кампанії, команду Патріка ван Леувена ніби підмінили. Зникло хвилювання через результати, і раптово з’явилось бажання грати в той самий атакувальний футбол, який і хотів бачити тренер упродовж кампанії.
Зрештою, низка вдалих виступів "червоно-білих" призвела до того, що наразі вони всього на чотири залікових бали відстають від київського Динамо. А уявіть, що було б, якби ті шалені 5:6 проти "біло-синіх" та 3:3 потім проти СК Полтава завершились із більш вигідним для Кривбасу підсумковим рахунком? Цього разу криворіжці грали на проти Вереса, і хоча з їхнього боку футбол був скоріше виваженим на сконцентрованим на реалізації гольових моментів, проте видався знову результативним, тож і публіку потішили голами, і собі ще три залікових бали додали. І це ще Мендоза за власним бажанням пропустив цей гольовий фестиваль.
Гол туру Петар Мічин (Зоря) Хоакін Сіфуентес (Епіцентр / перший гол) Батон Забергджа (Металіст 1925) Денис Кузик (ЛНЗ) Алаа Грам (Шахтар) Віталій Роман (Рух) Найкращий гравець туру — Нікіта Федотов (Епіцентр).
Найкращий тренер туру — Сергій Нагорняк (Епіцентр).
# 15 травня 2026 І О 1 Шахтар 28 69 2 ЛНЗ 28 57 3 Полісся 28 55 4 Динамо Київ 28 51 5 Металіст 1925 28 47 6 Кривбас 28 47 7 Колос 28 46 8 Зоря 28 42 9 Карпати Львів 28 38 10 Верес 28 31 11 Епіцентр 28 30 12 Оболонь 28 28 13 Кудрівка 28 25 14 Рух 28 21 15 Олександрія 28 13 16 СК Полтава 28 12 29 тур. 16.05.2026 13:00 СК Полтава -: - Динамо Київ 13:00 Металіст 1925 -: - Епіцентр 29 тур. 17.05.2026 13:00 Рух -: - Олександрія 13:00 Кривбас -: - Шахтар 15:30 Колос -: - Оболонь 18:00 Карпати Львів -: - Верес 29 тур. 18.05.2026 13:00 Кудрівка -: - ЛНЗ 13:00 Зоря -: - Полісся