У 8-му турі УПЛ пролунала найгучніша сенсація цього сезону: черкаський ЛНЗ в гостях розтрощив чинного бронзового призера та володаря Кубка України – донецький Шахтар. Матч завершився із рахунком 4:1.
Один з героїв матчу, голкіпер ЛНЗ Олексій Паламарчук, поділився враженнями про цю гру, а також проаналізував поточний сезон для своєї команди в ексклюзивному інтерв’ю Football.ua.
– Олексію, вашій команді вдалося здобути дуже неочікувану перемогу над Шахтарем. Для вас це теж, певною мірою, стало несподіванкою?
– Для мене це була несподіванка, але ми добре розібрали Шахтар і не дали їм багато простору біля нашого штрафного. Ну і зловили свої моменти, ось і весь рецепт перемоги.
– У грі з Шахтарем ви пропустили один м’яч, а у матчах із Кривбасом та Рухом – жодного. Для вас як голкіпера, це були складні матчі?
– Кожен матч сам по собі важкий. А взагалі, треба робити свою роботу, підказувати гравцям оборони, щоб суперник не міг створювати нам проблеми.
– Три поспіль перемоги суттєво поліпшили справи ЛНЗ у турнірній таблиці. Скажіть чесно, після семи турів вже заглядаєте у турнірне становище?
– Дивлюсь в турнірну таблицю, не без того. Але ми маємо свої плани на це, тому відштовхуємось від того, який ми покажемо результат.
– Ви прийшли до ЛНЗ цього літа. Довго звикали до нових партнерів?
– Якщо чесно, до адаптації мене підготував Ілля Путря. Я раніше переїхав, він мені все показав, все розповів. З деякими футболістами я у відпустці познайомився, тому було легко. Навіть те, що багато гравців прийшло нових, не стало проблемою, адже де з ким з них я вже перетинався раніше.
– Інгулець, за який ви грали останніми роками, боровся за право залишитися в УПЛ. У ЛНЗ амбіції значно вищі. Психологічно це інший рівень задоволення від тренувального процесу та гри?
– Тут немає різниці. Ви знаєте, я для себе завжди, навіть у тренуваннях, ставлю завдання перемагати! Відтак, кожне тренування, кожну гру хочу відпрацювати на максимум і перемогти. Тому, якщо говорити про відмінності, для себе я відзначив лише інший тренувальний процес.
– І ви, і Дмитро Ледвій, голкіпери зі зростом 190+. У сучасному футболі зріст — козир голкіпера чи необхідність?
– При такому рості важлива ще реакція, а також рухливість тіла. Якщо подивитись на Раю за Арсеналу, то він невисокий, але подивіться, як він діє у рамці! Тому, тут вже кожному своє.
– Вам належить рекорд — шість поспіль відбитих пенальті в матчах УПЛ. Вас тішить, що ви вже увійшли в історію українського футболу?
– Це приємно, але є бажання перемагати в кожному матчі. Маленький плюсик собі поставлю, але хочу більшого. Хочеться грати і показувати максимум. І навіть більше, ніж максимум. Колись пізніше буду згадувати свій рекорд, але зараз дуже хочеться ще показувати хорошу гру. І, можливо, ставити нові рекорди.
– Хто з нападників, яким ви протидіяли на полі, був для вас найбільш неприємним (в спортивному плані) та небезпечним?
– Не знаю, як сказати, я не грав за часів, коли виступали Шевченко, Ребров, Гусейнов, Косирін та інші легенди. Але зараз є теж багато виконавців, кожного намагаємось розібрати, знайти слабкі сторони і на це давити. У пам?яті залишився тільки Ванат – приємна людина. Але на полі ще той неприємний (сміється – прим. авт. ).
– І знову про Шахтар. У цій команді багато говорили про триразові тренування Арди Турана і велику фізичну роботу на зборах. З Віталієм Пономарьовим вам довелося багато бігати чи тут легший підхід в плані фізіології?
– Я думаю, хай гравці Шахтаря до нас приїдуть на одне тренування… Це буде цікаво, тут і побігають (сміється – прим. авт. ).
– Вам 34 роки, для голкіпера хороший вік. Але все одно, рано чи пізно, будь-який футболіст замислюється над тим, що буде після його ігрової кар'єри. Ви плануєте бути тренером, скаутом, агентом чи бачите майбутнє поза футболом? Що вам ближче?
– Намагаюсь не думати про це, але все розумію… Хочу продовжувати воротарське мистецтво! Є секрети, якими можна поділитися з молоддю. Хочеться тренувати після закінчення ігрової кар’єри, але наразі я максимально заряджений як фізично, так і ментально, готовий працювати на тренуваннях та грати.
– Кажуть, воротарі — люди з іншої футбольної планети. У вас є традиції, яких ви дотримуєтесь у день матчу?
– Це правда. Не знаю чому, але ми (воротарі) трошки інші. У кожного свої забобони. От я молюсь перед грою. Одягаю бутси і щитки з правої ноги.
– Скільки сухих матчів вам потрібно провести цього сезону, щоб назвати його для себе успішним?
– Хочу сказати: "усі", але це футбол, тут дуже складно. Головне, щоб команда перемагала, а я по максимуму буду робити свою роботу і допомагати виграти.