Ілля Путря — 27-річний захисник черкаського ЛНЗ. До цієї команди він перейшов минулого літа з одеського Чорноморця. Цього сезону Путря мав хорошу ігрову практику: він відіграв у 29 матчах чемпіонату, в яких забив два голи.
В ексклюзивному інтерв’ю Football.ua Путря розповів про те, яким для нього та ЛНЗ вийшов минулий сезон, поділився думками про зміну тренерського штабу, а також розповів чимало цікавого про свою кар’єру.
"Новині про відставку Григорчука я засмутився" — Ілля, позаду нелегкий сезон. Які враження у тебе залишились від нього?
— Враження більше негативні, аніж позитивні, тому що не про це ми мріяли від початку сезону. Але маємо те, що маємо. Потрібно зробити правильні висновки і рухатися далі. Слава Богу, для нас все закінчилося гладко: ми залишилися у Прем’єр-Лізі. З позитивного можу відзначити, що я відіграв весь сезон без травм та дуже добре відчував себе функціонально.
— Що завадило ЛНЗ фінішувати вище 12-го місця?
— Чесно, у мене немає чіткої відповіді на це запитання. Я думаю, кожен з нас проаналізував минулий сезон, зробив для себе висновки і працюватиме далі. Це вже історія, зараз треба відпочити та добре себе підготувати до наступного сезону, щоб виправити цю ситуацію та покращити наш результат.
— Як сприйняв новину про відставку Романа Григорчука?
— Чесно кажучи, засмутився. Бо у відставці будь-якого тренера ти відчуваєш свою провину. Бо саме ти граєш на полі і ти розумієш, що не дав результату. Хочу подякувати Роману Йосиповичу за те, що він мені багато дав як в Одесі, так і тут, в ЛНЗ. Я йому зателефонував, подякував за співпрацю. Але таке життя, треба рухатися далі. Йосипович для мене назавжди залишиться хорошим тренером та хорошою людиною. Я вдячний йому за все.
— Ти відіграв 29 матчів поточного чемпіонату. Якщо винести за дужки матч із Інгульцем, у якому ти забив два м'ячі, які ігри тобі запам'яталися найбільше?
— Звісно, той матч був приємним для мене. Але якщо виділити продуктивні матчі серед інших, то назву три: з Карпатами, коли ми програвали 0:1 та виграли 2:1 у підсумку. Другий — це теж в першому колі із Рухом. Там ми теж програвали, але виграли 3:1, гарний матч від нашої команди був. А третій – з Колосом, у другому колі. Ми виграли 2:0, але цей матч мені дуже сподобався за своїм духом. Ми повністю переграли суперника.
— Ті два голи у матчі із Інгульцем (2:0) стали єдиними твоїми голами у чемпіонаті. Чи є розуміння, як покращити власну результативність?
— Звісно, розуміння є. Я хочу більше забивати та більше асистувати. Хоч я і захисник, але у мене в кожній грі є моменти, є передумови. Треба більше працювати над реалізацією та над якістю. У такий відповідальний момент трішки кульгає сама якість гри, над цим потрібно працювати. Ще треба більш холоднокровно грати біля чужих воріт, тоді все вийде.
"Сподіваюся, ми з Авагімяном будемо як Дані Алвеш та Мессі" — В ЛНЗ ти граєш разом із Артуром Авагімяном, з яким виступав за Чорноморець. На якому рівні ваше взаєморозуміння: Хаві і Іньєста, Судаков і Мудрик чи з ким можна порівняти? : ) — Ну, в ЛНЗ ми з Артуром мало грали разом, а в Чорноморці так, ми грали на одному фланзі, він був правим інсайдом, а я правим захисником. На кого схожий наш тандем? Не знаю, на Авагімяна і Путрю. Ми гарно розуміємо один одного, у нас є невеличка хімія, але ми не так довго пограли разом. У цьому сезоні ми точно були як Путря і Авагімян. Але сподіваюся, все буде добре, і ми будемо як Дані Алвеш і Мессі. Принаймні, попрацюємо над цим : ) — В команді чимало легіонерів з африканського континенту. Які ментальні відмінності ти для себе помічав між українцями та африканцями?
— Вони більш розкуті. І поразки інакше сприймають, і якісь ігри на тренуваннях. Та й в цілому, життя для них легше. Ми такі, більш відповідальні, а вони спокійніше до всього ставляться. У них улюблена фраза це "relax, enjoy". Десь це їм допомагає, а десь навпаки, заважає, бо в якихось моментах треба ставитися до справи відповідальніше. А загалом, вони всі класні футболісти, чудові хлопці, тому впевнений, що вони нам неодмінно допоможуть у майбутньому.
— У ЛНЗ досить яскрава ігрова форма на фоні інших команд. Скажи, а ви в команді не жартуєте про те, що ЛНЗ — це Фіорентина українського зразка?
— Та чесно, ні. Ніхто так не говорить в команді, ви зараз про це запитали, а я про це навіть не думав.
— Якщо подивитися на твою біографію, то ти нерозривно пов'язаний із морем. Народився у Бердянську, грав за команду Азовсталь, потім за Маріуполь, потім за Чорноморець. В ЛНЗ за морем не сумуєш?
— Так, ви праві, я завжди у морі. Але в Черкасах є Дніпро, велика річка. Водичка є – це найголовніше. А за морем дійсно трошки сумую. Зараз окупували і Бердянськ, і Маріуполь, це мої домівки. Але я сподіваюся, що мир настане і все буде добре, ми повернемо свої території. А Черкаси від морських міст не відстають, тут все нормально, я з водою.
— Мабуть дивне питання: чи вмієш ти плавати? Як навчився?
— Плавати вмію, але мушу сказати, що пізно навчився. Десь років в 13-14. Не пам’ятаю, як навчився, але це було у Шахтарі, у басейні. Ми мали таке тренування і у мене не було вибору. Я переборов себе, стрибнув і почав плавати, брискатися, так і навчився. Зараз вже плаваю нормально.
— Чи впливає морський клімат на стан здоров'я?
— Та от і не знаю, впливає чи ні. Але так приємніше жити. Ось я в Одесі прожив чотири роки і море надихає. Я жив в Маріуполі, там ніби теж море, але там заводи і воно трохи псує цей ефект. А взагалі, прогулянки біля моря – це завжди топ. Влітку можна покупатися після важкого тренування.
"За чотири тренування з Фонсекою повірив, що можу грати у футбол" — Між Азовсталлю та Маріуполем у тебе був значний період життя у Шахтарі, з 2011 по 2017 роки. Тоді ж академією керував Патрік ван Леувен. Він дійсно такий жорсткий керівник, як про нього кажуть?
— Можу сказати про Патріка, що це дуже гарний директор Академії був. Все було чітко вибудовано. Чи був він жорстким? Важко сказати, бо ми не так часто перетиналися. Але дисципліна була суворою. Не скажу, що жорстокою, але все було чітко. І це добре. Бо коли Патрік був директором академії, мені здається, Шахтар мав топ-1 академію в Україні. Завжди вигравалися фінальні частини ДЮФЛ, а потім, коли він пішов, то почався спад.
Про мою роботу з Патріком можу сказати лише позитивне. Патрік ван Леувен — людина слова, жорстка людина. У нього завжди був авторитет. Його не те щоб боялися, але поважали. Коли він йшов по базі, то всі ховалися по кімнатах, виглядали, де він. Бо він такий, авторитетний дядько. А як з тренером я з ним не працював, тому тут нічого сказати не можу.
— Чи доводилось тобі тренуватися із першою командою? Які враження залишились? Що запам'яталося?
— Доводилося, це було при Фонсеці, вже у Києві. Чотири тренування я з ними провів. Запам’ятався рівень бразильців: Фред, Бернард, Тайсон. Все було дуже круто. Топова якість, люди все виконували і на височезному рівні. Дуже крутий досвід для мене. Пригадую, що після тренувань у першій команді повертався до дубля і зовсім інакше себе почував. Я став більш впевненим, повірив, що все зможу, якщо захочу. Чесно, ці чотири тренування дуже багато мені дали для подальшої кар’єри в плані психології. Я зрозумів, що можу грати у футбол.
— Чи не прикро тобі, що ти так і не зіграв за першу команду Шахтаря?
— Та не прикро, я розумів, що шансів пробитися до першої команди у мене не так багато. Я реаліст, бачив, що я не на перших ролях у U-19 та в дублі, тому нормально це сприйняв. Я дуже радий, як складається моя кар’єра. Вона могла складатися краще, а могла й гірше. Тому я задоволений тим, де я є.
— ФК Маріуполь багато хто сприймав, як фарм-клуб Шахтаря. А як його сприймали футболісти, які вирушали туди в оренду? Як шанс показати себе на рівні УПЛ чи як можливість отримати ігрову практику, не відходячи з системи Шахтаря?
— В якомусь сенсі так, може це і був фарм-клуб Шахтаря. Але я не вважаю, що це прям було погано. Бо Маріуполь завжди давав результат молодими хлопцями. Як це самі хлопці сприймали? Та нормально, вони розуміли, що це шанс проявити себе у Прем’єр-Лізі, грати на найвищому рівні в Україні це набагато краще, ніж бігати за дубль. Тому гадаю, що всі були задоволені: і Шахтар, і Маріуполь, і футболісти. Не бачу в цьому нічого поганого.
Звісно, можна сказати, що занадто багато футболістів переходило з Шахтаря в Маріуполь. А з іншого боку, подивіться, скільки хлопців з Маріуполя грають на високому рівні? Піхальонок, Зубков, Ігнатенко – це люди, які доросли до національної збірної. А не було б Маріуполя, можливо, і ціих хлопців теж не було б, вони б далі грали за дубль Шахтаря і не потрапляли б до першої команди. І що б з них було? Не зрозуміло. А так, їх молодими віддали до Маріуполя, вони набралися досвіду і проявили себе. Тому це непогано для українського футболу.
— Що ти любив відвідувати у Маріуполі в 2019-2020 роках?
— Болісна тема для мене. Я любив сам Маріуполь. Дуже сумую за цим містом. Що любив відвідувати? Та я жив на лівому березі, тому тамтешній парк Веселка полюбляв. І все ж, я любив все місто. Воно для мене дороге, цінне… Дуже сумно, що воно так постраждало… — Я був у Маріуполі два рази в житті: 2008 та 2014 роках. Багато чув про те, що місто дуже змінилося на краще після 2014 року. В чому це проявлялось, за твоїми спостереженнями?
— Це правда, місто дуже змінилося після 2014 року. У нього почали вкладатися великі кошти, воно почало розбудовуватися, розквітати. З’явилася льодова арена і це було топ. Маріуполь виходив на новий рівень і дуже прикро, що трапилася ця війна і місто просто зруйнували.
"З Віталієм Пономарьовим познайомимося вже на зборі команди" — Ти вже познайомився із новим головним тренером Віталієм Пономарьовим?
— Ні, особливо поки не знайомий. Але краще познайомимося вже коли розпочнеться наш збір.
— Спостерігаючи за Рухом під його орудою, вже приблизно розумієш, які вимоги до тебе будуть?
— Приблизно розумію, але вже коли зберемося, тренер все озвучить та розповість, що він хоче бачити від нас. Немає жодних проблем: як тренер скаже, що він захоче побачити, те ми і виконуватимемо. Я думаю, що у нас все вийде. Віталій Юрійович показав, що він гарний тренер по своїй роботі із Рухом, провів дуже класну роботу в попередньому сезоні із дуже молодою командою. Їм трішки не вистачило, щоб потрапити до єврокубків. Тому, я думаю, у нас все вийде і все буде супер.
— Яку ціль ставиш сам для себе на наступний сезон?
— Найголовніше, щоб було здоров’я і травми мене оминули. А так, хочу більше забивати та віддавати асисти, допомагати своєму клубу досягати позитивних результатів.