Поки національна збірна Швеції переживає найгірші часи за десятиліття, у місцевому футболі все ж народжується історія, що може повернути віру в диво. Історія про клуб М'єльбю — з південного узбережжя, із селища Галлевік, де живе всього півтори тисячі людей. Саме цей клуб знаходиться за крок від чемпіонства. За чотири тури до фінішу команда має 11 очок переваги й, видається, питання не в тому, чи, а коли вони стануть чемпіонами — найнеочікуванішими з часів Лестера-2015/16. І це при тому, що тоді М'єльбю ще грали у третій лізі.
Скандинави взагалі полюбляють історії про футбольних попелюшок. Данський Мідтьюлланн, норвезький Буде-Глімт — клуби, що з невідомості виросли до рівня команд, якими захоплюється вся Європа. І ось тепер настала черга Швеції.
У країні, де клуби належать фанатам (завдяки знаменитій 51-відсотковій моделі), а за перші десять років ХХI століття змінилося аж вісім різних чемпіонів, останні роки все йшло до монополії. Мальме виграв вісім із дванадцяти останніх титулів і, здавалося, перетворив чемпіонат на передбачувану історію. Але М'єльбю ламають цей сценарій. Їхній бюджет — лише близько 15% від спроможностей Мальме, і саме тому ця казка така неймовірна.
І це диво — одразу у двох сенсах. По-перше, вже сам факт, що клуб із Галлевіка взагалі закріпився у верхній частині таблиці, заслуговує на повагу. Їхній секрет — у простих речах: мати ідентичність, підтримувати командний дух і ретельно готуватися до кожного матчу.
Тренер, 59-річний Андерс Торстенссон, добре знає цей клуб — зараз він уже втретє керує М'єльбю. Йому допомагає Карл Маріус Аксум — справжній футбольний науковець із PhD у темі візуального сприйняття у футболі. Команда розумно використовує дані в селекції, знаходить таланти в різних країнах, як-от гамбійського нападника Абдулі Манне, і не боїться продавати своїх найкращих молодих гравців, аби потім інвестувати в розвиток.
А по-друге, їхня першість виглядає ще дивовижнішою, якщо глянути на цифри. За показником очікуваних голів (xG) М'єльбю лише сьомі в лізі. Мальме та Геккен мають значно кращі статистичні показники, але перебувають… на сьомому та дев’ятому місцях. Це історичне перевищення усіх прогнозів — справжня сенсація, яку навіть аналітики не можуть пояснити.
*По горизонталі — середня кількість очок за матч, по вертикалі — різниця очікуваних голів (xGD).
Більшість команд розташовані поблизу червоної лінії: що краще граєш — то більше очок маєш. Але Mjallby — далеко праворуч, далеко від усіх. Це означає, що за своїми статистичними показниками вони не мали б здобути стільки очок.
Як показує статистика, середній показник М'єльбю — 2,42 очка за матч — зазвичай відповідає xG-різниці близько 0,75 на гру. У них — лише 0,18. Тобто, за всіма цифрами, вони не мали б бути чемпіонами. Ба більше, їхні показники очікуваних голів майже такі самі, як у Вестерос минулого сезону — а ті вилетіли з ліги. Їхній тодішній тренер лише розводив руками, кажучи про “змарновані моменти, порожні ворота і просто божевільні промахи”.
То в чому ж секрет М'єльбю?
Спершу варто зрозуміти, на якому боці поля вони творять дива. В атаці — все добре, але не сенсаційно. Вони забили приблизно на 6,6 гола більше, ніж показує статистика xG. Це непогано, але не щось небачене.
*Сині стовпчики — матчі, де команда забила більше, ніж очікувалось за xG.
Червоні — ті, де менше. Бачимо, що більшість матчів початку сезону Mjallby проводили з феноменальною ефективністю в атаці Якщо дивитися останні матчі, може здатися, що команда живе лише завдяки стандартам — шість із дев’яти останніх голів прийшли саме після них, ще один із пенальті. Та це радше нова тенденція: суперники почали глибше оборонятися, розуміючи силу М'єльбю. Адже ще недавно команда забила 30 голів поспіль без використання стандартів.
І річ у тому, що М'єльбю справді грає у гарний футбол. Їхня улюблена схема — 3-2-4-1, з швидкими комбінаціями й фланговими гравцями, які встигають і захищатись, і з’являтися у чужому штрафному саме в потрібну мить. Зліва вирізняється Елліот Страуд — вибуховий, технічний гравець. Його порівнюють із Алексом Грімальдо, який колись тягнув Баєр до несподіваного чемпіонства.
Команда вміє створювати прості моменти — багато голів приходить після передач уздовж лінії воріт або швидких відборів у високій зоні, коли суперник ще не встиг перебудуватись.
Але головна магія М'єльбю — у захисті. За всіма метриками, вони мали б уже пропустити 35 голів, але реально пропустили лише 17. Тобто — удвічі менше від очікуваного! У кожному з останніх 17 матчів вони пропускали менше, ніж диктував xG.
*Тут сині стовпчики означають матчі, де команда пропустила менше, ніж мала б за xG суперників.
Частково це — через неточність суперників. Але є ще дві ключові причини. По-перше, М'єльбю неймовірно компактні без м’яча. Вони миттєво повертаються в оборону, коли втрачають позицію, і майже ніколи не дозволяють бити без тиску. А це значить, що навіть коли xG показує “великий шанс”, насправді той удар відбувається під пресингом кількох гравців.
По-друге, у них — диво-воротар. Ноель Торнквіст, 23 роки, зріст 198 см, завжди в шоломі на кшталт того, що носив Петер Чех. Його реакція й спокій — фундамент цього дива.
Торнквіст отримує захоплені відгуки не лише за свою гру руками, а й за точні передачі — те, що дедалі частіше вважають головною чеснотою сучасних воротарів. Але його справжня сила — у відбитті ударів. У ситуаціях сам на сам Ноель діє блискавично: миттєво вибігає з воріт, скорочує кут, кидається під м’яч і просто гасить момент.
За весь сезон у Торнквіста лише одна помилка, яку можна записати на його рахунок — пропущений удар зі штрафного за дальньої відстані. Решта — бездоганно. Не дивно, що після того, як багаторічний номер один збірної Робін Олсен пішов з команди, саме Торнквіста викликали до національної збірної. І ще менше дивує, що на нього вже звернув увагу більший клуб — Комо. Італійці викупили Торнквіста ще в серпні, але дозволили йому завершити сезон удома. Після чемпіонського свята Ноель вирушить до Серії B.
Є й інший важливий фактор — ігровий стан. М'єльбю дуже часто відкривають рахунок: перший гол вони забивали в 21 із 26 матчів. І тоді суперники змушені були розкриватися, атакувати числом, залишаючи вразливий тил. Але ж треба вміти не лише скористатися цими моментами, а й витримати натиск — і М'єльбю робить це блискуче.
Їхні суперники не можуть не визнавати очевидного. "М'єльбю — справді чудова команда. Вони фантастичні, перевершили всі очікування", — зізнається Кім Хеллберг, тренер Гаммарбю, який іде другим. — "Це команда, яка вичавила максимум із того, що створила. Якщо подивитися на статистику, вони перевиконують свої показники, це неймовірно.
Для чемпіонства М'єльбю достатньо сьогодні перемогти Гетеборг на виїзді. Та в клубі не збираються розслаблятися. Попереду ще одна мета — набрати п’ять очок і встановити новий рекорд за кількістю очок в історії ліги. Якщо вони це зроблять — це буде не просто перемога над суперниками. Це буде перемога над математикою, логікою і всіма футбольними прогнозами.
The Athletic